14 грудень 2017

ПРО ХРЕСНЕ ЗНАМЕННЯ ТА ПОКЛОНИ

Правила про поклони і хресне знамення

 

Хреститися без поклонів:

1. Всередині шестипсалмія на “Алилуйя” три рази.

2. На початку “Вірую”.

3. На відпусті “Христос істинний Бог наш”.

4. На початку читання Святого Писання — Євангелія, Апостолів і Па-ремій.

 

Хреститися з поясним поклоном:

1. При вході до храму і при виході з нього — тричі.

2. При кожному проханні єктеній.

3. При виголосі священнослужителя, що віддає славу св. Тройці.

4. При виголосах: “Прийміть, споживайте”, “Пийте з неї всі”, “Твоє від Твоїх”, “Святеє — святим”.

5. При словах “Чеснішу...”.

6. При кожному слові “поклонимось”, “поклоніння”, “припадімо”.

7. При словах “Алилуйа”, “Святий Боже”, і “Прийдіте, поклонімось”, і після виголосу “Слава Тобі, Христе, Боже”, перед відпустом — по три рази.

8. На каноні на 1-й і 9-й пісні при першому взиванні до Господа, Божої матері або до Святих.

9. Після кожної стихири (при чому хреститься той клірос, який закін-чує співати). 10. На літії після кожного з перших трьох прохань єктенії по три пок-лони, після решти двох — по одному.

 

Хреститися із земним поклоном:

1. В піст, входячи до храму і виходячи з нього (тричі).

2. В піст, після кожного приспіву до пісні Богородиці “Тебе величає-мо”.

3. На початку співу “Достойно і праведно”.

4. Після “Тобі співаємо”.

5. Після “Достойно” або Задостойника.

6. При виголосі “І сподоби нас, Владико”.

7. Під час винесення Святих Дарів при словах “Завжди, нині і повсяк-час”.

8. У Великий Піст на великому повечір’ї при співанні “Пресвятая Вла-дичице” на кожному вірші; при співанні “Богородице Діво, радуйся” і ін. на великопісній вечірні (тричі).

9. В піст під час молитви “Господи і Владико життя мого”.

10. В піст на заключному співанні: “Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царстві Твоїм”. Всього три земних поклони.

 

Поясний поклін без хресного знамення:

1. На словах: “Мир усім”.

2. “Благословення Господнє на вас”.

3. “Благодать Господа нашого Ісуса Христа”.

4. “І нехай будуть милості Великого Бога”.

5. На словах диякона: “І на віки віків (після “Бо Ти святий єси, Боже наш”).

 

Хреститися не слід:

1. Під час читання псалмів.

2. Взагалі під час співання.

3. Під час єктеній тому кліросу, котрий співає єктенійні приспіви.

 

Хреститися і бити поклони слід після закінчення співу і ніяк не на останніх словах.

 

Не допускаються земні поклони:

В неділю, в день від Різдва Христового до Хрещення,

від Великодня до П’ятидесятниці,

в дні Преображення і Воздвиження.

Поклони припиняються від вечірнього входу перед святом до “Сподоби, Господи” на вечірні в самий день свята.

 

 

Як слід молитися в церкві

 

Православні християни перейняли від святих отців і в усьому світі до-держуються таких звичаїв.

1. Увійшовши до святого храму і осінивши себе хресним знаменням, творять три малих поклони, промовляючи: “Творче мій, Господи, помилуй”. “Боже, будь милостивий до мене, грішного”. “Без числа згрішив я, Господи, прости мене.”

 

2. Далі, поклонившись направо й наліво, стоять на місці і слухають псалми й молитви, які читаються в церкві, але не проказують про себе інших, власних молитов і не читають їх із книжок окремо від церковного співу, бо таких осуджує св. апостол Павел, як тих, що відлучаються від церковного зі-брання (Євр. 10, 25).

 

3. Поклони малі й великі слід творити не на свій розсуд, а згідно з пос-тановою св. апостолів і св. отців, а саме: під час читання Трисвятого (“Святий Боже...”), “Прийдіте, поклонімось” і трикратного “Алилуйя” тричі осінити се-бе хресним знаменням, здійснюючи малі поклони; так само під час читання “Сподоби, Господи”, а отже і на початку великого славослів’я (“Слава в виш-ніх Богу”), і після слів святенника “Слава Тобі, Христе, Боже, Надіє наша”. Після кожного виголосу святенника, а також при читанні читцем “Чеснішу від Херувимів” слід осіняти себе хресним знаменням і творити малий поклін.

 

4. В буденні дні творять земні поклони на Літургії:

а) на початку співу “Достойно і праведно”;

б) коли закінчується молитва “Тобі співаємо”;

в) в кінці молитви “Достойно є” або Задостойника;

г) на початку молитви “Отче наш”;

д) при винесенні св. Дарів для Причастя;

е) і при словах “Завжди, нині і повсякчас,”.

На утрені або всенощній коли виголошується: “Богородицю і Матір Світлу в піснях звеличаймо”.

В дні недільні, а також від дня св. Пасхи до вечора дня св. Тройці, і так само від Різдва Христового до Хрещення, також в день Преображення і Воздвиження св. апостоли взагалі заборонили схиляти коліна і творити земні пок-лони, як про те свідчить св. Василій Великий в посланні до блаженного Амфі-лохія. Те ж саме затвердили I і XI Вселенські собори; бо недільні та інші Гос-подні свята держать спомин про наше примирення з Богом, за словом апосто-ла: “Вже ти не раб, а син” (Гал. 4, 7); синам же не личить рабське поклоніння творити.

 

5. Православним християнам не властиво стояти на колінах, піднявши голову, але при словах священика “Ще і ще, схиливши коліна...” і ін. падати ниць на землю; звичай же ставати на коліна коли забажається, складати руки і бити себе в груди перейнятий від західних єретиків, а в Православній Церкві він не допускається. Православні християни, згідно з уставом церковним, в призначений час творять земні поклони, падаючи ниць і знову встаючи на ноги.

 

6. Коли в церкві осіняють народ хрестом чи Євангелією, образом або чашею, то всі хрестяться схиливши голову; а коли осіняють свічками, чи бла-гословляють рукою, чи кадять до людей, то православним християнам не слід хреститися, а тільки схиляти голову; лише у Святу Седмицю Пасхи, коли ка-дить священик з хрестом у руці , то всі хрестяться і промовляють: “Воістину воскрес”. Так слід розрізняти поклоніння перед святинею і перед людьми, навіть і в священному сані.

 

7. Приймаючи благословення священика або єпископа, християни ці-лують його десницю, але не хрестяться перед цим. Не слід цілувати в духов-них осіб ліву руку, бо це властиве тільки іудеям, а праву, через яку дається благословення.

 

8. Хресне знамення, згідно з ученням св. отців, слід здійснювати так: склавши троєперсно праву руку, покладати її на чоло, на живіт, на праве пле-че і на ліве, а потім уже, наклавши на себе хрест, схилятися; про тих же, які знаменують себе всією п’ятірнею або поклоняються, не завершивши хреста, або махають рукою в повітрі чи по грудях своїх, сказано в Златоуста: “...тому скаженому маханню біси радіють”. Навпаки, хресне знамення, здійснюване спокійно, з вірою і благоговінням, відлякує бісів, стишує гріховні пристрасті і приваблює Божественну благодать.