20 жовтень 2017

Слово в час війни (Уривок) Анатолій Радивиловський (†1688)

22.04.2017.

Преславне християнське воїнство! Дві речі якнайшвидше вас підняти і серця ваші запалити можуть на мужнє протистояння військове з тим підлим бусурманином, що на нас безпідставно наступає. Перша – честь Божа, друга – любов до вітчизни.

 

Що стосується честі Божої, за неї так мужньо ставати повинні, що хоч би й довелося і здоров’я своє втратити, з поля битви перед неприятелем не відступати, зважаючи на те, що такого воїна Бог в небі безсмертною вінчає славою. Про що святий апостол Павло мовить так: «Якщо й постраждає хто, не одержить вінця, коли незаконно воювати буде» (ІІ Тим., 5, 2). Тобто йдеться про те, що нехай хто не знати які великі й тяжкі у війську понесе біди, нехай витерпить холод, голод, нехай недоспить, якщо за честь Божу, за віру православну і за збереження церков святих мужньо з неприятелем битись не буде, вінця в небі не одержить. І через те той самий святий Павло мовить до Тимофія: «Подвизайся добрим подвигом віри, старайся осягнути життя вічне» (І Тим., 6, 12). Інакше кажучи: «Воїне християнський, якщо за честь Божу, за віру православну і за збереження церков мужньо подвизатися будеш, без сумніву життя вічного досягнеш». […]

Тож підпережіть зброю вашу на бедра ваші, і не вагайтесь здоров’я своє на полі битви покласти за честь Того, Котрий вас за нього вічним нагородить визволенням […].  Якщо за честь Божу ваші оружжя, тобто стріли, самопали, копії, омочите в крові того Божого неприятеля, будете певні, що за чесних друзів Христових у Царстві Небесному пошановані будете.

Так, преславнії воїнове! Коли як не тепер, – мужайтеся, і нехай кріпиться серце ваше проти того неприятеля! Боріться з ним до смерті за істину (тобто за честь Божу, за віру святу, за церкви Божії), і Господь Бог переможе за вас! […] Майте надію в Бозі, що ви їх подолаєте, бо це справедливо, бо за честь Божу, за віру святу, за вітчизну милу, за себе самих, за жінок своїх, за дітей і за братію свою проти того неприятеля повстаєте. […]

Що стосується вітчизни, то і любов до неї має серця ваші спонукати до мужньої битви з тим неприятелем.

Що ж у світі цьому може вам бути милішого над вітчизну? Якщо миле вам здоров’я, якщо милі жінки, діти, брати – вітчизна далеко милішою бути повинна!

Бо вона вас народила, вона вас виховала, вона вас всіляким добром збагатила. Про це один з ораторів римських так мовить: «Понад вітчизну нічого кращого, нічого милішого в житті бути не може» (Ціцерон). Милі, звичайно, діти, близькі та знайомі, але всіх єдина вітчизна обіймає, за котру хто з добрих її чад умерти не побажає, якщо хоче бути корисним для неї?

Коли б вас хто запитав, преславні й відважні воїнове, що вас спонукало во славу Божу залишити доми, жінок, дітей, братію, сестер і друзів, залишивши всі розкоші домашні, і з такою відвагою здоров’я своє покладати на боротьбу з ворогом, кажіть усі одностайно: любов до вітчизни. Коли б хто запитав, хто вас веде на такі небезпеки військові, на гострі списи, мечі, шаблі і стріли поганськії, інакше не кажіть, тільки: честь Божа і любов до вітчизни. Покладайте ж тоді здоров’я на всі військові пригоди за милу вітчизну вашу; затуляйте її від куль, від стріл, від списів і шабель поганських, як муром міцним, грудьми вашими рицарськими, якщо блаженства вічного і слави безсмертної на землі й на небі досягнути.

Переклад Людмили Іваннікової