12 грудень 2017

ВОСКРЕСІННЯ

02.05.2013.

ВОСКРЕСІННЯ

Лице її схоже було на лики мучеників, зображених на стінах старенької дерев'яної церкви, що стояла прямо проти неї на горі, увінчана золотим хрестом - воно сяяло неземним, небаченим досі, світлом. І всі, хто стояв, мимоволі опустилися перед нею на коліна.

-З нами Господь Бог, у Святій Трійці Єдиний - Отець, Син і Дух Святий! З нами Пресвята Богородиця, Цариця Небесна! З нами Архангели, і Ангели, і всі Небесні Сили! З нами мученики, і великомученики, і святителі, і преподобні, і всі святії! З нами - непобідна і непостижима і божественна сила Чесного і Животворящого Хреста Господнього! Слава Тобі, Господи, що відкрив це нерозумним!

Оксана вважала себе людиною грішною, але якось одна черниця сказала їй:

-Усі діви будуть спасенні!

Ці слова глибоко запали дівчині в душу, і вона вирішила, що, можливо, саме цим вона й спасеться - ні добрих діл, ні постових подвигів вона не несла, молилась потай, ховаючись од дівчат у гуртожитку, а в неділі і свята співала в церковному хорі.

Церкви у Києві переповнені, а от коли приїздила в село до бабусі, то боляче щеміла душа. Церква тут убога, тісненька, але навіть на великі свята вона порожня. Півчі (вони брали в клірос і Оксану) дружно збиралися тільки на похорон, священник приїздив до них раз на місяць, бо служив на чотири парафії; в неділю в храмі попід стінами тулилися з десяток немічних бабусь, які старечими голосами підспівували "Отче наш".

Не так було в баптистів - там, у просторому актовому залі клубу збиралося майже все село. Приходили цілі родини з дітьми й онуками, виступали пресвітери, могутній хор співав веселі пісні, діти читали вірші й отримували щонеділі подарунки...

Цієї неділі також у баптистів свято. В прочинені двері церкви, коли замовкав клірос, чути було гамір, який линув од клубу. Юрби радісних людей поспішали чомусь до річки. Скоро там зібралася сила-силенна людей, певно, з усіх навколишніх сіл.

Жменька православних, що скінчили літургію, вийшла з храму і також повернула до річки, зацікавлено поглядаючи в різні боки. Серед них і Оксана.

День був сонячний, яскравий, блакитне плесо вабило око, горбисті береги цвіли, мерехтіли сотнями різнобарвних квітів, а всі люди скупчились над водою. Виявляється, баптисти вирішили організувати масове хрещення. Над самою водою стояли чоловіки й жінки, перебрані в довгі білі одежі. Коло них стояли пресвітери й вичитували по черзі якісь уривки з Святого Писання. Усі віруючі в цей час стояли навколішки, декотрі плакали, декотрі щось викрикували, так що годі було почути й зрозуміти, що відбувається.

Оксані так стало цікаво - вона вперше в житті бачила таке видовище! - що вона мимоволі протиснулась наперед. її пропустили - і ось вона вже біля пресвітерів, які в цей час закінчили читати і звернулись лицем до народу. Оксана стояла попереду всіх, лицем до лиця з їхнім, сільським пресвітером, - дядьком Василем, бабусиним сусідом. Він, очевидно, збирався сказати щось дуже важливе, але несподівано опинився проти Оксани (вона стояла на горбі, трохи вище) й звернув на неї здивований погляд:

-Оксано! Що це ти начепила на шию? Ломаку якусь чи костомаху?..

Оксана сахнулася, немов її вдарили в обличчя, хапливо прикрила рукоюгруди, але відповіла сміливо й гідно:

-Це - животворящий хрест Господній!

- При чому тут Господь?! - обурився пресвітер. - Ти поклоняєшсяшматкові дерева, це - твій ідол!

Люди зашелестіли й притихли, так що було чути, як хлюпотить вода й дзумкотять джоли над квітками.

-Це не шматок дерева, це - Хрест, на якому був розіп'ятий Господьнаш Ісус Христос, це дерево принесло нам усім спасіння!

- Воно мертве! Як може мертве дерево спасти! Спасає Ісус, немає іншого імені під небом!

- Ісус помер на хресті і обожнив цей хрест, дав йому животворчу силу,ним зцілюються хворі, ним воскресають померлі, ним проганяються демони -він святий і всеперемагаючий!

- Ха-ха-ха! Оцей твій уламок дерева -святий?! -пресвітер ткнув пальцем Оксані в груди. - Не сміши людей! Покайся!

- Так, він святий! - якимось неприроднім голосом відповіла дівчина. - Цей хрест привезено з Єрусалима й освячено на Гробі Господньому, він торкався місця, де лежало тіло Ісусове, місця, на якому Він воскрес, і Дух Святий наповнює і обожнює його!

- Ха-ха-ха! - зареготав пресвітер. -Ви бачите, чому поклоняються православні, вони вірять у дерево, моляться, що воно пошле їм спасіння. Ану ж помолись - чи спасе тебе цей шматок дерева?!

- Оксана змінилася на виду - поблідла, очі наповнилися сльозами, на лиці з'явились ознаки глибокої душевної муки...

-Господи, - озвалася вона тихо. -Господи! -повторила й звела погляд до до неба. - Ти Сам у Святій Євангелії сказав: коли чоловік має 100 овець і загубить одне ягня - чи не покине він 99 і не піде шукати те одне, а потім радіє йому більше, ніж тим 99? Перед Тобою - загублені 999 овець! Знайди їх ради імені Твого Святого! - голос ЇЇ став твердим і сильним, він змушував слухати навіть тих, що стояли оддалік. - Господи! Ти був розіп'ятий на цьому хресті і за нас, грішних, - не попусти, щоб ми нині Тебе розіп'яли невірством своїм! Господи! Ти сказав: коли поведуть вас на сонмища і питатимуть вас - не піклуйтеся, що вам відповісти, бо Дух Святий найде на вас і навчатиме, нехай навчить і мене.

Тієї ж миті, не вагаючись, дівчина зняла з шиї дерев'яний хрестик, взяла його в праву руку, осінила себе хресним знаменням і заспівала:

-Спаси, Господи, люди Твоя і благослови достояніє Твоє!

Спів підхопили враз православні, що стояли десь позаду, а Оксана, високо піднявши над головою хрестик, попрямувала до води....

-Побіду православним християнам... -линуло могутнє, багатоголосе.

Дійшовши до води, вона так само осінила хресним знаменням воду і, незупиняючись, пішла по воді.

Неначе грім із ясного неба, стрельнуло багатоголосе "Ох!" -на березі урвався спів, але дівчина співала й дійшла вже до середини річки!

І раптом тиша немов урвалась. Десь ізсередини вибухлого ридання -одне, друге, хтось кричав "Господи, помилуй!", хтось упав на коліна і безтямно цілував землю, декотрі кинулись у воду й почали тонути - їх витягували з риданням і за одну мить усе змішалося в єдиному подиху: "Господи, прости! Господи, прости!"

Оксана повернулася лицем до людей і, тримаючи над головою хрест, повільно пішла назад. Не дійшовши трохи до берега, вона зупинилась і, покриваючи лемент, голосно виголосила:

-Наша віра свята! Наша віра апостольська! Наша віра істинна! Наша віра православна!

Лице її схоже було на лики мучеників, зображених на стінах старенької дерев'яної церкви, що стояла прямо проти неї на горі, увінчана золотим хрестом - воно сяяло неземним, небаченим досі, світлом. І всі, хто стояв, мимоволі опустилися перед нею на коліна.

-З нами Господь Бог, у Святій Трійці Єдиний - Отець, Син і Дух Святий! З нами Пресвята Богородиця, Цариця Небесна! З нами Архангели, і Ангели, і всі Небесні Сили! З нами мученики, і великомученики, і святителі, і преподобні, і всі святії! З нами - непобідна і непостижима і божественна сила Чесного і Животворящого Хреста Господнього! Слава Тобі, Господи, що відкрив це нерозумним!

З цими словами вона вийшла на берег І ступила на заквітчану траву. Десятки людей з бланням кинулися до неї, гукаючи:

-Чудо! Чудо! Господи! Ми недостойні!

Збиваючи одне одного з ніг, ридаючи і славлячи Бога, всі кинулися цілувати маленький дерев'яний хрестик, що його міцно тримала в руці Оксана. Хто не міг дотягнутися до хреста, хапали краї одежі дівчини, інші падали ниць і цілували їй ноги, баптисти, що стояли на самому березі, кинулись у воду, ридаючи, почали вмивати собі обличчя, руки, мити голову, жменями пити, не перестаючи викрикувати:

-Чудо! Чудо! Слава Тобі, Боже! Слава Хресту Твоєму! Слава Церкві Твоїй!

Тим часом хтось уже здогадався винести з храму Хреста, Корогви, напрестольну Євангелію, ікони. Берег річки перетворився на величезний храм під відкритим небом. Усі повернулися лицем до сходу й злагоджено, в кількасот голосів піднісши десь із найглибшої душі прадавню віру, співали "Отче наш", "Вірую" і "Богородицю", а тоді, хрестячись і б'ючи земні поклони, всі як один потягнулися прикладатися до святинь. Змішалися голосіння і радісний спів. Змішалися православні й баптисти. Люди обнімалися, цілувалися, стояли одне перед одним на колінах, сповідаючи свої гріхи. А церковні півчі вже вибудували процесію і з корогвами, хрестом, іконами, співаючи "Спаси, Господи, людей Твоїх" рушили до храму, а обійшовши його тричі, попрямували уздовж села. За ними йшли сотні щасливих, просвітлених людей в мокрих одежах, по яких стікала вода, з радісними, усміхненими лицями, з торжествуючими поглядами, а попереду всіх бігла дітвора з банками, склянками, наповненими водою і, забігаючи в кожне подвір'я, несамовито верещала :"Христос воскрес!" і виливала воду в відчинені вікна, в сіни, в садок, на переляканих курей і собак.